Насправді в житті відіграють все як діти, так і дорослі.
Всім відомі настільні ігри давно є тренажерами для розвитку розуму і мозку. Все тому, що гра це відображення життя.
Ви коли-небудь замислювалися, чому люди люблять іграть❓
У дитинстві ми пізнаємо світ через гру. Гра – це провідна діяльність дитини. Тільки з 7 років у дитини провідною діяльністю стає навчання.
Ідентичність особистості формується в грі. Гра починається з самого дитинства. Наприклад, хлопчики в машинки, конструктори, зброю, а дівчатка грають в ляльки. У дитячому садку діти грають в рольові ігри: в сім’ю, в школу, в доктора і т.д.
Якщо ми помічаємо, що дитина програв якусь роль добре, то відбувається присвоєння цього досвіду і цієї ролі по відношенню до себе. Програючи патерни поведінки закріплюються.
Зазвичай діти відтворюють в своїй грі те, що бачать в своїй родині або оточенні. Таким чином вони приміряють на себе різні ролі. Якщо гра пройшла цікаво і сподобалася дитині, то це залишається в підсвідомості успішним досвідом. А значить, буде бажання повторити гру як в дитячому так вже і в дорослому віці. Це пояснюється тим, що від природи людина завжди прагнути до задоволення і хоче уникнути болю. Гра сприяє цьому.
Тому виростаючи, все ми продовжуємо грати, тільки вже в дорослі ігри …
Основна біологічна гра людини називається «зуб за зуб». Ця гра властива не тільки людям, а й тваринам. Як відомо, в такій грі «виживає найсильніший». І мало сміливців, які відмовляються підтримувати цю гру еволюції.
Про ігри написана не одна книга. Найвідоміша книга Еріка Берна “Ігри в які грають люди”. У ній мова йде про ігри в стосунках. Ерік Берн стверджує, що Гра – ця непрямий спосіб отримати в стосунках те, що неможливо отримати простим прямим і відкритим способом. Тобто, це така собі прихована вигода відносин. Ведучий свою гру, завжди несвідомо вважає всіх “дурнями”, а себе тим, хто вміло “обвів навколо пальця”. Тому, участь в будь-чиєї грі ніколи не переросте в міцні, партнерські відносини.
Багато хто думає, що ігри – це відображення яскравою і насиченою життя, і вони мають рацію на всі 100%. Гра в стосунках – це дійсно яскраве і насичене відображення життя, а так само ілюзія справжніх відносин.
Різні варіанти однієї і тієї ж гри можуть протягом декількох років лежати в основі сімейної та подружнього життя або відносин всередині різних груп.
Кожна людина прагне отримати найбільше задоволення від взаємодії з іншими людьми. І задоволення від гри тим більше, чим більше людина доступний для контактів. Важливі соціальні контакти людини найчастіше протікають як гри.
Найвідоміша з усіх ігор в стосунках – гра “Дурень – сам дурень”. Як правило така гра ні до чого доброго не приводить. У підсумку у відносинах ніхто не хоче брати на себе відповідальність і вважає, що за все відповідає інший. У таких парах зазвичай говорять: “це не моя проблема, я тут ні до чого, вся справа в ньому (або в ній)”.
І неважливо усвідомлюємо ми свої ігри чи ні, але вони є частиною нашого життя. Так чому б їх не зробити корисними і допомагають змінювати життя? Так з’явилися трансформаційні гри.
Психологічна гра – це процес появи нового досвіду. А значить, гра – це розвиток особистості через придбання нових инсайтов і самоусвідомлення.
Вивчення психології людини і психологічних реальностей життя стає цікавіше й ефективніше, коли здійснюється через гру.
Психологічна гра – це подорож за відповіддю на те питання яке хвилює, тому запит на гру може бути різним.
Трансформаційна гра – це синтез коучингу, психології та психотерапії.
У грі завжди є право на помилку, тому можна спробувати щось нове без будь-яких наслідків. Така гра – це м’яка форма змін своїх життєвих стратегій.
За допомогою спеціальної психологічної гри ви можете дізнатися про себе набагато більше в легкій і невимушеній атмосфері. Звичайно, гра може бути і фрустрирующей. Але цей стрес необхідний нашій психіці, щоб розвиватися і проходити уроки життєвих сценаріїв. Нехай це краще буде через гру, ніж в реальному житті!
Але є й інша сторона медалі. Ігроманія – найскладніша з залежностей.
Все тому що гравець отримує сильний викид адреналіну, ризикує і сподівається, що він розумніший за всіх і зможе обіграти «казино». В процесі гри сильне збудження нервової системи змінюється переживанням розчарування. Такі «гойдалки» формують емоційну залежність. Зійти з розгойдується емоційного маятника неймовірно складно. Кожен раз, коли грає зазнає поразки – він прагне в наступний раз «переробити» і закрити досвід «неуспіху» виграшем. Так психіка несвідомо прагне до компенсації та способи їх усунення неуспішного попереднього досвіду гри.
Але добре, що в спеціальних психологічних іграх немає такого емоційного маятника. Такі ігри мають на меті розвитку та самопізнання. Вони можуть використовуватися як інструмент саморозвитку особистості, так і спосіб прокачування взаємин в колективі. В цьому відношенні корпоративні ігри більш відомі і давно використовуються.
У той час, як коучингові психологічні ігри зараз тільки набирають популярність і стають захопленням молодого покоління.
Існують цілі клуби гри в Мафію або CASHFlow (щурячі перегони).
Якщо ви прагнете жити легко і одночасно розвиватися особистісно, то це якраз для вас!
Варто зазначити, що між грою і реальністю дуже тонка грань. Часом люди плутають де життя, а де гра. Особливо ті, хто любить віртуальну реальність і живе в ній. У таких людей справжнє життя протікає в комп’ютерній грі і віртуальному світі. У той час, як реальне життя нудна і нецікава. Але яка б не була гра, вона ніколи не замінить реальну справжнє життя. Тому важливо грати, але не заграватися! Є ризик втратити себе справжнього. Напевно, будь-який актор, примірявся на себе різні маски і ролі підтвердить це.
Тому, бажаю вам з легкістю розділяти віртуальний світ ігор від реальності і грати так, щоб гра не поглинула вас цілком.
Адже ми всі чули вислів: «Все життя гра». Нехай гра працює на нас, а не ми на неї!
Запрошуємо вас зіграти та вирішити свій запрос 8 лютого:
https://harmoniya.com.ua/ua/events/lovec_snov/